Ні, тут не про туристичні принади міста. Тут не буде огляду місцевих ресторанів і кав'ярень. Я не розповім вам про найкращі маршрути, найгарніші краєвиди, найбільш популярні визначні місця.

Я – про Відень для звичайних людей. Вони прокидаються, снідають, йдуть на роботу чи навчання. Відводять дітей до школи чи садочка. Прогулються з малюками, бігають.

Вони просто живуть.

Хтось не схожий на інших. Хтось гарніший, стрункіший. Хтось носить окуляри або кульгає. Хтось високий, хтось низький. Хтось йде пішки, інший – на самокаті чи велосипеді. Або ж на візку. Або з дитячою коляскою.

Вони всі – в русі. Кожен – частка цього руху. Рух підлаштовується під кожного.

На обочині руху – нікого. В русі зручно всім.

Посмішки. Вони всюди. В метро. На переході. В кав'ярні. Будь де. Хто б ти не був – ти можеш розраховувати на повагу і на посмішки. Навіть, якщо ти одягнений в старий чи брудний одяг. Навіть, якщо ти без роботи й житла.

Бо насамперед ти - людина. І неважливо, чи ти замітаєш двір, чи керуєш містом. Ви їдете поряд в метро з однаковими лотками з обідом. Такі різні. Такі однакові. Просто люди.

Мама з коляскою. Пані на візку. Чоловік з порушенням зору. Ти існуєш, а значить - заслуговуєш право на комфортне існування. Будь ласка, ліфт. В метро, або ж до Дунаю. Пандус ось, 7^о нахилу. На тротуарі – спеціальна рель'єфна доріжка, можете йти хоч із закритими очима.

Спокій. Легкість.

Тут інформаційний шум – на мінімум. В транспорті ніхто не ввімкне шансон чи попсу. Все, що ви почуєте - оголошення зупинок і короткі повідомлення від адміністрації транспорту. Візуальної реклами небагато, але й та якась гарна – немає занадто яскравих картинок, перенавантаження текстом і - найголовніше - голих людей.
А скільки тут краси довкола!

Радість.

На обличчі, в посмішках, в поведінці. Вони кайфують від життя. Хочете в середу мати вихідний? Будь ласка, ніхто не проти. А чом би й ні?
Ніхто не працює в неділю. Всі магазини (за поодинокими винятками) закриті ще з шостої вечора суботи.

І не дивуйтесь, якщо побачите в самісінькому центрі міста обгороджені городи, які поділяються на сотні маленьких клаптиків або ящиків для вирощування городини. І, попри те, що ці ділянки суперечать положенням про зовнішній вигляд міста, влада не заперечує проти їх утримання, адже «це робить віденців більш щасливими».

Радість на обличчях літніх людей. Це – особливо приємно. Вони бігають в парках, влаштовують пікніки, гуляють вздовж каналу, або ж зайняті іншими щасливими справами. Тут комуналка не стає причиною нових зморшок на обличчі, а ціни на продукти не згинають до долу.

Лавки біля під'їздів завжди порожні…

Контрасти.
Вони на кожному кроці.
Перше, що впадає у вічі – незліченна кількість графіті на стінах каналу Дунаю і ошатні старовинні будинки над каналом. Ці малюнки насправді вражають, бо виконані напрочуд майстерно. І ніхто не тягне художника до суду – це законний спосіб самовираження. Існують навіть додатки для пошуку гарних малюнків та арт-інсталяцій в усьому місті.

Тут – бетон і скло, товстезне залізо. І водночас – трав'янисті стіни і пампасна трава. Старовинна архітектура і сучасні технології. І, як не дивно, але все це гармонійно поєднується.

А он ту стіну в парку Augarten не реставрують і взагалі не чіпають, бо вона є історичною спадщиною.

Тут можна знайти стіну з магазинних візків з виноградом, що росте прямо в них.

Білки в парку Augarten заслуговують окремої уваги. Ці прекрасні і безстрашні створіння без зайвої сором'язливості їдять з рук і нахабно лізуть в об'єктив.

Зручність. Всюди. Для всіх.

Тротуари, вулиці і подвір'я сконструйовано так, щоб під час дощу не було калюж. Всюди, де є сходи – поряд є ліфт, ескалатор, або ж хоча б пандус.
Біля кожної зупинки – електронне табло. В сміттєві баки вмонтовані попільнички.
Для велосипедистів – окремі доріжки і окремі переходи.
Не подобаються машини чи метро? Місто пропонує вам орендувати велосипед або самокат.

Все – для людей. Все – з думкою про людей.

Та й попри зручність, у Відень можна закохатись навіть просто за його красу. Не ту красу, що для туристів. Він має свою особливу красу, яка ховається навіть в непримітних речах.
Він прекрасний зранку, коли над Дунаєм ледь клубочиться туман. Він прекрасний ввечері, коли загорається ялинка на стінах башти Ringturm.

Він прекрасний у буйстві графіті над каналом Дунаю. В посмішках незнайомих людей. У звуках дзвонів найближчої церкви. В ніжному марципановому ароматі з пекарні на розі. В неймовірних різдвяний ярмарках, в пряному пунші й карамельних яблуках. В чарівних мелодіях вуличних музикантів.

Ти тут. Радій. Живи.