"7 травня моїй мамі стало зле - сильно підскочив тиск, досягав позначки 230. З нею таке трапляється нерідко, оскільки вона має хронічні хвороби. Вона одразу ж зателефонувала у швидку. Проте бригаду погодилися відправити не одразу - ставили сотні запитань, щоб вияснити, чи не хвора вона на коронавірус.
Минуло 20 хвилин, тиск все піднімався, швидка не приїхала і мама зателефонувала вдруге. Відповідь оператора шокувала: "Ой, ізвінітє, я забила брігаду атправіть. Ждіте."
Та приїзд швидкої був безрезультатний - стан мами не покращувався. Ми почали телефонувати всім лікарям-кардіологам, в усі лікарні. Відповідь всюди була однакова: "Ми не працюємо у зв'язку з карантином. Якщо у вас не інфаркт - просто пийте свої таблетки".
Врешті-решт, усіма правдами і неправдами нам вдалося добитись того, що маму прийняли на лікування у Черкаську міську лікарню № 2. Про умови, в яких там перебувають хворі, я мовчу. Страшно навіть подумати про те, що могло б статись, якби її не почали лікувати спеціалісти".